У ніч з вівторка на середу працівники підрозділів БОЗ провели вже десяту цього року операцію зі звільнення заручника. Семеро злочинців, довідавшись про досить успішний бізнес двох братів, вирішили й собі поживитися з чужих прибутків. Розробивши чіткий план дій, вони захопили одного з підприємців і запросили за нього ні мало ні багато – один мільйон американських доларів. В разі несплати заручникові загрожувала смерть.
Трохи менше місяця тому Володимирові (імена потерпілих змінено з етичних міркувань. – Авт.), черкасцеві, який нині проживає й веде бізнес у столиці, зателефонували. На екрані мобільного висвітився номер телефону Олександра – брата, який залишився в Черкасах. Проте голос в трубці виявився не його – невідомий чоловік повідомив, що брат у заручниках. Людина «з того боку» дроту повідомила, що в Черкасах на нього чекають подальші вказівки. Не довго роздумуючи, Володимир помчав на батьківщину.
Як і казали невідомі, конверт із вимогою заплатити за життя брата $1 млн лежав у поштовій скриньці. Бандити «настійно» рекомендували не звертатися по допомогу до правоохоронців. В іншому разі – заручника вб’ють.
– До нас бізнесмен звернувся ще 4 листопада – відразу, коли зрозумів, що в його брата проблеми, – розповідає Микола Ценов, перший заступник начальника ГУБОЗ. – Злочинці не відразу повідомили, що, як і куди потрібно відвезти. Пізніше телефоном Володимир отримував додаткові директиви. За час телефонних перемовин нам вдалося встановити особи вимагачів. Як виявилося, їх було аж семеро. Причому дехто з них в минулому вже мав проблеми із законом – двоє «відсиділи» за скоєння розбійних нападів, а чоловік, якого ми обґрунтовано підозрюємо в організації злочину, рік тому вийшов із в’язниці, куди потрапив за бандитизм. У ніч з вівторка на середу силами УБОЗ Черкаської області та Головного управління БОЗ із залученням інших оперативних служб міліції всіх вимагачів було затримано, а заручника звільнено.
За словами Ценова, потерпілий також займався підприємництвом. Щоправда – в дещо скромніших рамках. Його бізнес зводився до операцій купівлі-продажу лісу. Нічого не
підозрюючи, Олександр добровільно поїхав на зустріч з бандитами, які видавали себе за щедрих покупців. Щоправда, як тільки продавець вийшов з машини, стало ясно, що ці люди далеко не ті, за кого себе видають. Силоміць запхали чоловіка на заднє сидіння своєї автівки й залили в нього майже пляшку горілки з чималим відсотком клофеліну. Зв’язаного по руках і ногах, безсвідомого, його відвезли спочатку на дачу одного з бандитів. Помізкувавши, злочинці вирішили, що присутність людей на дачі (в аж ніяк не дачний сезон) може здатися підозрілою, й відвезли невільника до одного з вимагачів додому. Там, прив’язавши до ліжка скотчем, у чоловіка продовжували вливати шалені дози алкоголю з клофеліном.
– Погрожуючи, бандити не блефували, – впевнений Микола Ценов. – Вони діяли за чітко розробленим планом, про що свідчать вилучені в них же папери. Були продумані геть усі стадії захоплення заручника. Якби вимагачі взнали про правоохоронців, вони б убили цю людину, бо були готові до такого фіналу. Олександрові поталанило, що його брат відразу звернувся до міліції. Завдяки професіоналізму наших працівників вдалося уникнути жертв.
|