Соломія Амвросіївна народилася 23 вересня 1872 р. у селі Білявинці на Поділлі в сім’ї священика. В родині Крушельницьких було восьмеро дітей. Незважаючи на відчутні нестатки, там завжди панував оптимізм, лунали пісні, ставилися самодіяльні вистави. З ранніх років Соломія захоплювалася музикою. Ще маленькою навчилася грати на фортепіано, співала в хорі, диригентом якого стала в 14 років. А незабаром дівчина вирішила вступати до Львівської консерваторії.

Але там їй сказали, що документів уже не приймають. Розчарована дівчина підійшла до дверей приймальної комісії. У метушні її сприйняли за абітурієнтку і запросили до залу. На прослуховуванні юних талантів спочатку Соломія виконала пісню, потім арію з опери і романс. Присутніх вразило в ній усе: голос, великі сіро-зелені очі, довге русяве волосся і отой сумний вираз обличчя. А восени Соломія Крушельницька вже прийшла на заняття з вокалу в клас професора Висоцького. Навчаючись у Львівській консерваторії, брала активну участь у концертах музичного товариства «Боян», виступала на вечорах і завжди привертала до себе увагу захоплених слухачів.

 

У 1893 р. Крушельницька закінчила Львівську консерваторію з медаллю. А 15 квітня того ж року успішно дебютувала на сцені Львів­ської опери – виконала партію Леонори («Фаворитка» Г.Доніцетті). Здавалося, збулася її заповітна мрія -- Соломія стала солісткою оперної сцени. Та вона знала: щоб бути справжнім митцем, треба продовжувати вчитися і багато працювати, тому й вирішила поїхати до Італії. В цьому їй допомогла італійська співачка Джемма Беллінчоні.

Восени того ж року Соломія була вже в Мілані. Навчалася співу в професора Ф. Креспі. Вважала себе дуже щасливою, хоч їй доводилось на чужині нелегко. Виступала з концертами музично-драматичної школи «L’Armonia», співала арії з опер «Фауст» Гуно, «Африканка» Мейєрберга. Але для успішного продовження навчання ( та ще й за кордоном) потрібні були гроші. Батько ж – у боргах, родина – в нестатках. Молода та вже відома співачка звернулася по допомогу до Галицького сейму, де їй відмовили.

 Та світ не без добрих людей. Цього разу посприяла англійка Александер – людина багата і високоосвічена, закохана в музику і спів. Особливо – в Соломіїн голос, її талант. Крушельницька зосталася в Мілані та не поривала зв’язків з рідними, листувалася з Михайлом Павликом, Іваном Франком… А навчання в Італії сприяло її професійному зростанню. Молода вокалістка співала провідні партії в оперних театрах, де швидко заслужила шану і визнання італійської публіки. Звістка про це дійшла і до Львова. Незабаром керівництво міської опери запропонувало Крушельницькій виступити на батьківщині. Вона підписує контракт і співає в операх «Аїда», «Трубадур», «Фауст» та інших. А восени 1894 р. Соломія повернулася до Італії продовжувати вдосконалювати свою майстерність.

 

Про неї, як видатну співачку, вже знали в усіх країнах Європи. У 1896 р. Одеський оперний театр запросив її в складі італійської трупи як примадонну. Понад чотири місяці тривали ті гастролі. Соломія Крушельницька виконала весь свій репертуар. Вінцем визнання знаменитої артистки, як повідомляли одеські газети, був її бенефіс у партії Дездемони («Отелло» Дж. Верді). Овації не вщухали. Співачку засипали квітами і подарунками.

Разом з Карузо, Баттістіні, Руссітано вона виступала у Варшавському Великому театрі. На свій бенефіс виконувала провідну партію в опері С.Монюшка «Галька». Актрису неодноразово викликали до рампи, сцена перетворювалася на море квітів. Так було завжди. Соломії вручили срібний лавровий вінок із золотими бруньками, багато коштовностей. Також на сцені Краківської опери вона з великим успіхом співала у «Трубадурі», «Дочці кардинала» тощо, давала концерти в містах Галичини.

Крушельницька бувала з гастролями й у Петербурзі. На запрошення імператора вона виступала з концертом у царському палаці. Цар Микола ІІ висловлював своє захоплення її голосом. Але, як завжди бувало і буває зі справжніми талантами, геніальними людьми, знайшлися заздрісники і недоброзичливці й у Соломії. Вони були проти народного визнання Крушельницької, яка не приховувала свого українського походження. Та передова громадськість, преса, численні шанувальники виступили на захист своєї улюбленої співачки.

Київський власник музично-видавничої фірми Владислав Ідзіковський неодноразово запрошував Соломію дати концерт у Києві. На жаль, їй так і не вдалося побувати у древ­ньому місті над Дніпром. Цьому перешкоджала тодішня місцева влада, яка підозріло ставилася до всього, що приходило з Галичини. Микола Лисенко щиро жалкував, що Київ так і не зміг привітати своєї землячки. Тож видатна артистка змушена була мандрувати по чужих країнах. В Італії, куди її постійно запрошували, вона вперше співає в опері Пуччіні «Мадам Баттерфляй». Безмежно вдячний і до глибини душі зворушений композитор подарував співачці свій фотопортрет із підписом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй. Джакомо Пуччіні. Торре дель Лаго, 1904 рік». Сто разів Соломія зіграла Баттерфляй. Але одного разу прийшла до Пуччіні і сказала: «Годі! Інші можуть зіграти краще за мене».

 На неї чекав Рим. Театр «Костанці» став місцем її подальших чудових вис­тупів. «Аїда», «Валькірія», «Адріана Лекуврер» – ось віхи яскравих тріумфів славетної Кру­шель­ниць­кої. У 1910 р. вона познайомилася з вродливим італійцем, інтелігентною людиною, великим знавцем і цінителем музики – адвокатом Чезаре Річчоні. Того ж року вони одружилися. Оселилися у Віареджо, на узбережжі Тірренського моря. У 20-х роках Соломія виступала в Португалії, Єгипті, Алжирі, Іспанії, Аргентині, Бразилії, США та інших країнах світу. У Трієсті в неї з першого погляду закохався багатий аптекар з оточення єгипетського короля – Іван Бі­лін­ський. До речі, українець, теж родом з Тернопілля. Але Соломія відмовила йому в залицяннях і вони залишилися добрими друзями.

 

У зеніті слави Крушельницька вирішила піти з оперної сцени і присвятити себе концертній діяльності. Завжди включала до своїх програм українські народні пісні, твори композиторів Миколи Лисенка, Станіслава Людкевича, Дениса Січинського та інших. Зазвичай, цими творами вона закінчувала свої виступи.

З 1903 р. видатна співачка записувала свої пісні на воскових валиках. Але через недосконалість старої технології записи були не дуже якісними. Не передавали її справжньої вокальної майстерності. Ці грамзаписи високо цінують в Україні, Європі та Америці. У 1927 р. фірма «Колумбія» в США записала чотири українські народні пісні: «Вівці мої, вівці», «Через сад-виноград», «Ой де ти їдеш?», «Ой летіли білі гуси». 

Та незабаром їх затьмарив смуток – у 1939 р. після тяжкої хвороби помер чоловік Соломії. Вона вирішує повернутися на Батьківщину. Одержавши дозвіл, у серпні того ж року, співачка приїхала до Львова. У передвоєнний період підготовляла молоду зміну для українського театру. У той час знайомиться з Оксаною Петрусенко, Зоєю Гайдай.

1944 року Соломія Крушельницька стала викладачем Львівської державної консерваторії ім.Миколи Лисенка, а в 1952-му – професором. Її удостоєно звання заслуженого діяча мистецтв України. Останній свій сольний концерт вона дала у… 77 років. Присутні на ньому запам’ятали той яскравий, сильний, гнучкий голос вже посивілої славетної Крушельницької.

16 листопада 1952 р. перестало битися серце видатної співачки і педагога, чарівної жінки. Поховали її у Львові на Личаківському кладовищі поряд з могилою Івана Франка і неподалік могили Михайла Павлика.